Враженнями ділиться 13-а учасниця Проект13, Малєєва Олена, м. Дніпропетровськ

 

Проект 13Учасники: Валерій Пузік, Діма Романець, Катерина Приймак, Юлія Іванчук, Антон Антонюк, Олександр Войнарський, Мастер Коржик, Олена Мизовець, Марта Мохнацька, Андрій Ребрик, Аніта Немет, Макс Кідрук, Олена Малєєва, Богдан Дацюк

Як же мені страшно було в ніч Хеллоуін 2013 року їхати в Кам’янець-Подільський на Проект13, до того ж, 13-ю учасницею, особливо після перегляду фільму Гели Баблуані «Тринадцять».

Куди я їду, для чого, що там буде, на тому проекті — відповідей на ці питання я не мала.

Знала тільки, що на Проект13 мене веде моє серце, мій шлях, який я маю пройти, щоб ствердитися, щоб знати, у якому напрямку рухатися далі. Бути або не бути.

«З незнайомими людьми не розмовляй, поводься обережно, чемно, будь весь час на зв’язку» – давали мені настанови близькі, які відпускали не з дуже легким серцем. Я тільки сміялася: «Там же всі, геть усі будуть незнайомі!» Робила вигляд, що мені не страшно і якщо що — всюди люди є. Але сутності – що ж таке Проект13? – не розуміла.

І от я в Кам’янці-Подільському. «Куди будемо їхати?» – питає таксист. «Арт-сховище. Вулиця Іоанна-Предтичинського 2а» – відповідаю. «А де це?» «Ви в мене питаєте? В Кам’янці-Подільському має бути!»

Шлях до сучасного мистецтва довелося прокладати з навігатором. Буквально. А знайшлося Арт-сховище у самому центрі міста, хоча таксист стверджував, що центру в них також нема: «В Кам’янці-Подільському усюди центр!»

Очевидячки, тут діють якість інакші закони розподілу простору. Що там казати — в Кам’янці-Подільському навіть сонце світить інакше, якось ближче, чи що…

Кам-Под-1

Кам-Под-2

Кам-Под-4

 

Кам-Под

Кам-Под-3

Серце вискакувало з грудей, коли заходила в якесь незрозуміле приміщення. Я передбачала, що навкруги буде модернізм, а виявився — постмодернізм.

Коли я увійшла, в Артпросторі вже відбувалося ЩОСЬ. І видно, що це ЩОСЬ відбувалося до мене й буде відбуватися, коли я піду. Тобто від наявності чи відсутності тих чи інших персонажів нічого не зміниться.

Інсталяція 1

Інсталяція 1

Хтось читав вірші в мікрофон на сцені, голосно, з інтонаціями, як це роблять не поети, але актори. Хтось дрімав на імпровізованому ліжку, яке було встановлено біля сцени і це носило горду назву «Інсталяція». Якщо ж ти підходив привітатися до тієї людини, то ти ставав частиною інсталяції і це було нормально. Хтось знімав усе, що відбувалося, на відео, хтось малював. У повітрі нестерпно пахло фарбами. Глядачів як таких не було, всі були частиною ЦЬОГО.

Юлія Іванчук частина Інсталяції-1

Юлія Іванчук частина Інсталяції-1

«Що тут відбувається?» – досить голосно спитала я. «Не так голосно. Тут відбувається мистецтво!» – була відповідь.

Першою думкою було: я стільки не вип’ю. Потім призвичаїлася. Мистецтво так мистецтво. Я ж його шукала?

– Почитаєш вірші?

– Почитаю.

І ось уже і я на сцені. Кому я читаю вірші? Хто слухає мене? Для чого я це роблю?

Треба дізнатися, для чого тут інші, бо для чого тут я — не знаю.

Валерій Пузік. Автопортрет

Валерій Пузік. Автопортрет

Валерій Пузік, вільний художник, поет з Хмельницького. Завдяки йому я приїхала сюди. Питаюся:

– Валєра, скажи, для чого це все? Для чого ти тут?

– Нідлячого. Нідлякого. Так треба. Ти потім сама усе зрозумієш.

– Але я хочу розуміти зараз. Я уявляла все інакше. Чому так багато алкоголю? Чому такий безлад? Подивися на себе, ти став вдвічі тонший, ніж тоді, коли я бачила тебе востаннє — ти просто гробиш себе цим мистецтвом.

– Я думаю, що «Клуб 27» створений саме для мене.

–Ти дурний! Ти не повинен так думати, бо мистецтво не руйнує, так не має бути.

– Так має бути…

Але насправді Валерій не дурний. Він — геніальний. Він робить це для себе. Можливо, і сам не знає задля чого. Тільки ніхто не навчив його берегти себе. Заради того, що він може дати людям. Він ще не усвідомив своєї місії. А, можливо, навпаки — усвідомив…

Ростислав Семків та Катерина Приймак (В.Пузік)

Ростислав Семків та Катерина Приймак (В.Пузік)

 

Чудова Катерина Приймак-1

Чудова Катерина Приймак

Катерина Приймак з Києва. Студентка.

– Катя, заради чого ти тут? Чого ти шукаєш?

– Мені тут подобається. Тут цікаві люди, атмосфера теплоти й свободи. Я нічого не пишу, не малюю. Але я — частина того, що тут відбувається. Розумієш? Мені в кайф!

Дійсно, Катерина сама — витвір мистецтва, її поведінка, кожне слово, жест… Саме вона і є: Інсталяція. Але розуміння заходу вона не додала.

Антон Антонюк, Максим Кривцов, Катерина Приймак

Антон Антонюк, Максим Кривцов, Катерина Приймак

 

Олена Малєєва (Дніпропетровськ)

Олена Малєєва (Дніпропетровськ)

Юлія Іванчук. Антон Антонюк. Максим Кривцов

Юлія Іванчук. Антон Антонюк. Максим Кривцов

Юлія Іванчук, вчителька, поетка з Тернополя.

Юля абсолютно нормальна дівчина, без жодних дивакуватостей, гарна, інтелігентна. Вона може вписатися у будь-який простір і буде виглядати усюди гармонійно.

– Як твої справи літературні? Пишеш? – питає мене Юля.

– Пишу… Відеопоезію зняла нещодавно. А ти?

– Я не бачу для себе майбутнього в літературі. Я просто живу. Подивимось, що буде далі.

Юлю не потрібно було питати, для чого вона тут. Їй потрібні люди. З її великою душею вона може бачити світло навіть у темряві, а в Артсховищі було не так уже і темно, та й люди підібралися внутрішньо багаті. Юля шукає наповнення і вона прагне ділитися тим, що в неї є. Тільки й усього.

Максим Кривцов

Максим Кривцов

 

Макс Кідрук презентує "Твердиню"

Макс Кідрук презентує “Твердиню”

Максима Кідрука я не застала, бо мені потрібно було їхати раніше. Але його мета є зрозумілою: презентація книжки «Твердиня» у Кам’янці-Подільському. Презентація відбулася. Деталі не важливі.

 

На Проект13 всі були на своїй хвилі. Атмосфера суцільного єднання але водночас і свободи. Ніхто ні до кого і ні до чого не прив’язаний, всі роблять щось, але водночас і нічого. Хочеш – лишайся у  зграї, хочеш йди де-інде. Народ вживав, бомжував, повертався, єднався, творив, сприймав, вражав, виражав. Читали вірші, знімали відеопоезії. Гарні і непередбачувані.

Відеопоезія: Максим Кривцов http://www.youtube.com/watch?v=8qAjDO0jivs

Відеопоезія: Юлія Іванчук http://www.youtube.com/watch?v=DIKRyGL3xGM

Відеопоезія: Олександр Войнарський http://www.youtube.com/watch?v=QxfyHmBoEAk

Малюнок. В.Пузік

Малюнок. В.Пузік

 

На проекті було говорено багато про якийсь творчий задум під назвою «Квадрат Малевіча», який я не бачила, що не дивно, бо я взагалі мало що бачила, і не впевнена, що він взагалі був. І так про все можна сказати – з невпевненістю.

І тоді я зрозуміла для чого я тут: аби усвідомити, що коли ти твориш, коли ти пишеш, малюєш, виражаєш, вражаєш – ти не повинен це робити тільки для себе, чи навіть «нідлякого».  Ти повинен вкладати послання в свої твори і знати, що саме ти хочеш сказати. Треба творити для людей. Я так думаю.

А коли настав час їхати, не знаю як у кого, а в мене сльози були на очах. Щось там, у Кам’янці-Подільському лишилося таке, що ніколи не повернеться, не повториться, щось, що за короткий час зробило людей рідними… Що? Мабуть що мистецтво…

Олена Малєєва

м. Дніпропетровськ

Один коментар to “Проект 13, Локація: Кам’янець-Подільський”

  1. Avatar of Natalia

    Цікаво зроблений репортаж. Особливо мені сподобалося, як передано атмосферу і тонко розставлено акценти. Авторка, окрім того, що цікавий письменник, ще й гарний журналіст. Так тримати, Олено!

© 2011-2013 Літературна Дніпропетровщина
Усі права застережено.
Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власників сайту або авторів матеріалів. Suffusion theme by Sayontan Sinha